Китай — батьківщина чаю. І це підтверджено не легендами, а археологією: найстаріші залишки чаю були знайдені в мавзолеї імператора династії Хань — понад 2100 років тому. Але чай почали пити ще раніше — приблизно 2700–3000 років до н.е., у південно-західних регіонах Китаю, там, де росте дикий чай.

Перші китайці вважали чай ліками. Його варили як відвар із гірких листків дикого чайного дерева — Camellia sinensis. Його використовували для полегшення травлення, лікування головного болю, лихоманки, отруєнь. Особливо цінували ефект бадьорості, що наставав після вживання — ніякої кави тоді не було!

Чай був частиною традиційної китайської медицини задовго до того, як став звичним напоєм.

У VIII столітті жив чоловік на ім'я Лу Юй. Він був сиротою, виріс у буддійському монастирі, де вперше пізнав смак чаю. Він настільки закохався в цей напій, що присвятив йому життя. Лу Юй писав не просто як заварювати — він писав про сенс чаю, як про медитацію, гармонію і внутрішній спокій.

Його книга "Чайний канон" стала першою енциклопедією про чай у світі. З того часу чай став культурою, частиною філософії та стилю життя. Пити чай означало не просто втамувати спрагу — це був ритуал розумного спокою